08.11.2011  Борис Косарев: Харківський Модернізм, 1915-1931

• Нью-Йорк,31 жовтня 2011 р. — Перший всебічний показ робіт мистця аванґарду Бориса Косарева відкриється в Українському Музеї в Нью-Йорку 4 грудня і триватиме по 2 травня 2012 р. Виставка Борис Косарев: Харківський Модернізм, 1915-1931 включає 82 графічні роботи маловідомого учасника східноевропейського руху модернізму, який пережив сталінські винищення української інтеліґенції у 1930-ті роки. Борис Косарев (1897-1994) був сучасником видатних харківських мистців Давида Бурлюка (1882-1967), Владіміра Татліна (1885-1953) та Іллі Рєпіна (1844-1930), а також інших уславлених українських мистців, таких як Казимир Малевич (1879-1935) та Олександр Архипенко (1887-1964). Прекрасний графік, живописець, театральний сценограф, фотограф та книжковий ілюстратор, Косарев працював з такими світилами, як театральний режисер Лесь Курбас (1887-1937), поет Владімір Маяковський (1893-1930), новатори кіно Олександр Довженко (1894-1956) і Сергій Айзенштайн (1898-1948). Серед харківських колеґ аванґарду Косарев тісно співпрацював з Володимиром Бобрицьким, який згодом еміґрував до Нью-Йорку і здобув собі признання як ілюстратор під псевдонімом “Бобрі”. “На батьківщині Косарева майже не знають. Ця перша за весь час виставка його робіт проливає світло на гідний подиву талант Косарева і розкриває глибинний зв’язок мистця з Харковом, його улюбленим містом і джерелом його творчого натхнення”, розповідає Марія Шуст, директор Українського Музею. “Виставка повернеться в Україну, її буде показано в Харківському музеї у 2012 році. Значному внеску Косарева в український модернізм нарешті буде віддано належне”. Ім’я Косарева завжди асоціюватиметься з Харковом – містом, де він народився і помер, проживши довге життя, присвячене образотворчому мистецтву. Рідний син краю, славного своєю відчайдушною незалежністю, краю, що породив деяких з найбільш ориґінальних українських мистців, Косарев уособлює вільний дух Харківщини та самобутність її околиці. Хронологія виставки збігається з періодом, коли Харків був столицею України (1919-1934), а конструктивізм набув статусу естетики ідеології. То був також період українізації – державної політики, що заохочувала піднесення національної культури, відродження, яке у 1930-і роки та ж держава розчавила кількома хвилями організованих “чисток” серед української інтеліґенції. Але за свій короткий розквіт українізація принесла з собою справжній мистецький і культурний ренесанс, сполучившись із глобальним модернізмом через естетику конструктивізму. Захищений від надмірної уваги влади своєю роботою театрального сценографа й викладача, яку не полишав аж до смерті 1994 р., Косарев зміг вижити у сталінських “чистках” і репресіях, свідомо залишаючись у тіні. На жаль, його власна скромність, разом з політичною атмосферою часу, спричинилися до того, що як учасник модерністичного руху Косарев ледве відомий. Майже так само, як Анатоль Петрицький (1895-1964), чиї роботи газета “Нью-Йорк таймз” назвала “несподіваним і щасливим відкриттям” (Glueck, Grace. “Ukrainian Modernists, All Alone, Here at Last.” /Українські модерністи, нарешті самі і з нами/ The New York Times, November 4, 2006, B7), Косарев і його мистецтво ще чекають на відкриття і зважену оцінку свого місця серед видатних модерністів початку XX століття. Експозицію творів художника на виставці Борис Косарев: Харківський Модернізм, 1915- 1931 доповнюють кілька робіт його колеґ Василя Єрмилова (1894-1968) та Марії Синякової (1890-1984). Куратором виставки, яка нараховує 88 предметів, є Мирослава Мудрак, професор історії мистецтва в Університеті штату Огайо. Експонати виставки, організованої Українським Музеєм (Нью-Йорк), Харківським художнім музеєм (Україна) та Ґалереєю “Родовід” (Україна), взято з колекцій Надії Косаревої (Харків), Музею театрального, музичного мистецтва (Київ), Харківського художнього музею, Бориса й Тетяни Гриньових (Харків), ґалереї VovaTania (Харків), Дмитра Горбачова (Київ) та Олександра Мижина (Харків). До виставки Борис Косарев: Харківський Модернізм, 1915-1931 видано каталог. Його автор – проф. Мудрак, додаткові статті Тетяни Павлової та Валентини Чечик, співавторів монографії Борис Косарев, 1920- ті роки. Від малярства до теа-кіно-фото. Виставку частково фінансують “Стедлі арт- фундація” (Україна) та окремі спонсори у Сполучених Штатах.